Учасники Всеукраїнського культурно-освітнього проекту «Всесвітня спадщина в руках молоді» відвідали майстер-клас з гончарства

5-го квітня 2011 року учасники Всеукраїнського культурно-освітнього проекту «Всесвітня спадщина в руках молоді» (Україна, 2011) отримали змогу відчути себе справжніми гончарами. Школярі засвоїли одне з найдавніших народних мистецтв, що виникло на території України у II столітті нашої ери, - гончарство.

З історією цього промисла молодь ознайомила майстриня Людмила Свіда.

«Гончарство — це традиційне українське ремесло, що включає в себе обробку глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України відзначалися вишуканістю форм, цікавою оздобленістю. За часів Київської Русі основна маса керамічного посуду виготовлялася на ручному гончарному крузі, а обпалювалася у спеціальній печі – горні. У XIV—XV століттях в Україні почали застосовувати досконаліший та продуктивніший ножний круг», - розповіла Людмила Василівна.

Процесу виготовлення керамічних виробів передувала заготівля глини, яку копали у місцях її залягання — глинищах. Привезену глину гончарі зсипали на подвір`ї у спеціально відгороджене місце, або у кутку хати і залишали на певний час "дозрівати", перемішуючи час від часу лопатою та поливаючи водою. Потім глину збивали спеціальним молотом (довбнею або веслом), стругали стругом або дротом, щоб зробити її мілкою та вилучити домішки. Для одержання матеріалу необхідного кольору та вогнетривкості майстри змішували різні сорти глин. Через один-два дні глину місили руками або ногами і формували у балабухи, кожен з яких був розрахований на виготовлення окремої посудини.

Після виготовлення виробу його ставили на спеціально влаштовані у хаті попід стелею дошки для підсихання. Потім його розписували та наносили емаль - поливу. Після цього посуд для міцності обпалювали у горні.

Зазвичай майстри продавали власні гончарні вироби самотужки - роз’їжджали по селах і вигуками "По горшки!" запрошували селян до торгівлі. Вартість тієї чи іншої посудини найчастіше визначалася кількістю зерна, яку вона могла вмістити.

Ознайомившись з історією гончарства, учасники проекту перейшли до практики, та по закінченню майстер-класу кожен власноруч створив свій маленький шедевр: глечик або казкову фігурку із глини.