Використання праці неповнолітніх

Неповнолітні особи, тобто ті, що не досягли 18 років, у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, проте в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами встановленими законодавством України.
За загальним правилом, допускається прийняття на роботу лише тих неповнолітніх осіб, які вже досягли шістнадцяти років (ч. 1 ст. 188 КЗпП). Але, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює (усиновлювача чи піклувальника), можуть прийматися на роботу й особи, які досягли п`ятнадцяти років. Мінімальним віком з якого особи допускаються до прийняття на роботу є чотирнадцять років. Проте згідно з ч. 3 ст. 188 КЗпП, це можливо лише при дотриманні наступних умов:
1) прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;
2) такі особи можуть виконувати лише легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров`ю;
3) їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх чи зимових канікул);
4) необхідна наявність згоди одного з батьків такої особи (чи особи, що їх замінює, — усиновлювача чи опікуна).
Згідно статті 190 КЗпП України застосування праці неповнолітніх на важких умовах роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах забороняється на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
З цією метою Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 березня 1994 року N 46 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за N 176/385. Так, особи, яким ще не виповнилося вісімнадцять років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов`язаних з виготовленням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; обіймати посади водіїв автомобілів тощо.
Встановлені також Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 березня 1996 року № 59 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208. Вказаним нормативним актом установлено, що до роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються лише ті підлітки, які не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). До тривалої ж роботи з підіймання та переміщення важких речей підлітки до п`ятнадцяти років взагалі не допускаються.
Для реалізації неповнолітніми свого конституційного права на працю, для них встановлені певні гарантії при оформленні трудових відносин із роботодавцем. Так, згідно зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір з неповнолітніми повинен обов`язково укладатися в письмовій формі. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ст. 26 КЗпП).
Усі неповнолітні особи приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду (порядок його проведення визначено у Положенні про медичний огляд працівників певних категорій, яке затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 березня 1994 р. № 45) і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов`язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП). Це робиться з тою метою, що організм неповнолітнього тільки формується і є потреба регулярно слідкувати за станом його здоров`я. При встановленні факту, що робота негативно впливає на здоров`я неповнолітнього, він негайно звільняється з цієї роботи і переводиться на більш легку роботу. При цьому на підставі медичного висновку про переведення неповнолітнього на більш легку, але нижче оплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч.1 ст.114 КЗпП).
Забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). При цьому нічним вважається час з десятої години вечора до шостої години ранку (ч. 3 ст. 54 КЗпП); надурочними — роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ч. 1 ст. 62 КЗпП); вихідними — дні, які за належно затвердженим графіком роботи підприємства є для працівника вільними від виконання його трудових обов`язків (статті 67 — 69 КЗпП).
Для всіх працівників, які ще не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП становить 40 годин на тиждень, то підлітки у віком до шістнадцяти років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років — понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Водночас, заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, тобто 12 годинам на тиждень — для осіб у віці до шістнадцяти років, або 18 годинам на тиждень — для осіб у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Це передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу для вказаної категорії працівників, тому й робота учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому ними часу — тобто при вказаній тривалості робочого часу виплачуватися працівникам буде не повна тарифна ставка, а лише її половина.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП щорічні відпустки надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час тобто при складанні графіка відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов`язаний враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки). Тривалість же щорічної відпустки згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону України "Про відпустки" становить для неповнолітніх працівників тридцять один календарний день. після досягнення вісімнадцятирічного віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку двадцяти чотирьох календарних днів. Крім того, за перший рік роботи працівникам, молодшим вісімнадцяти років, мають бути надані за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості.
Звичайно, для роботодавця, якщо він виконує всі вимоги чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою — надто багато пільг та обмежень у застосуванні їхньої праці. Саме тому неповнолітнім бажано заздалегідь подбати про свою правову захищеність — укласти з роботодавцем під час прийняття на роботу письмовий трудовий договір (тим більше, що це безпосередньо передбачено пунктом 5 частини першої ст. 24 КЗпП), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. Лише за таких умов неповнолітня особа здобуде позитивний трудовий досвід.