Хто кому рейдер?!

Вже понад місяць пройшов від дня публікації в квітневому номері журналу «Кореспондент» (№ 13 (501) від 06.04.2012 р., стаття «Раздел имущества при разводе») статті присвяченої проблемам рейдерства в Одеському та інших регіонах України. В ній ще раз були названі імена і без того відомих рейдерів та їх прибічників, змальовані невеликі, але показні епізоди сучасного життя і діяльності українських підприємств та стан іноземних інвесторів в умовах штучних корпоративних конфліктів
В ній ще раз були названі імена і без того відомих рейдерів та їх прибічників, змальовані невеликі, але показні епізоди сучасного життя і діяльності українських підприємств та стан іноземних інвесторів в умовах штучних корпоративних конфліктів, уміло створених українськими рейдерами, які вже давно вже перейшли межі правового поля і набули ознак чорного рейдерства. Знову у схемах рейдерських атак задіяні міноритарні акціонери, не чисті на руку реєстроутримувачі, офшорні компанії, силові структури і «сильні світу цього». Але розгляньмо проблему ширше.
Те, що сталося зі «Стальканат Сілуром» цього року і дещо раніше з житомирськими «Ліктравами», вже майже три роки переживає одне з одеських підприємств – ЗАТ «Одесакондитер» спільно зі своїм офіційним дистриб’ютором – ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький».
Швидкий старт цієї рейдерської атаки став відомим загалу завдяки двом прізвищам – Валентина Гросу і Вадим Гриб. Щодо останнього, вказане прізвище довгі роки асоціюється з м’яко кажучи протиправними захопленнями і поглинаннями українських підприємств. Саме він, як зазначив «Кореспондент», здійснив ряд суто рейдерських дій у відношенні житомирських «Ліктрав». І саме адвокат його фірми «ТЕКТ», Кравчук Олександр Володимирович, вже не перший рік систематично і цілеспрямовано намагається знищити як самі підприємства – ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», так і їхню ділову репутацію і ділову репутацію людей, пов’язаних з їх діяльністю, функціонуванням, і відстоюванням єдиної дійсної правди щодо рейдерського захоплення ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький».
Саме завдяки Грибу з його зв’язками у всіх сферах економічного життя та правоохоронних структурах та Кравчуку, який, до речі, є адвокатом і присягав у своїй професійній діяльності суворо додержувати зако¬нодавства України, міжнародних актів про права і свободи лю¬дини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на нього обов`язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі, зі значними порушеннями закривалися кримінальні справи у відношенні рейдерів, неналежно проводились слідчі дії за ними і десь «губилися» докази вини осіб, у відношенні яких порушувались вказані кримінальні справи.
Щодо Валентини Гросу, прізвище якої було назване вище – вона є однією з тих осіб, які знають правду стосовно причин і передумов рейдерської атаки на ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», адже саме вона, будучи членом спостережних рад цих товариств, своїми шахрайськими діями відкрила дорогу професійним рейдерам до одеської перлини – найстарішої кондитерської фабрики півдня України, яка за своє існування пережила дві світові війни, революції, перебудову і дефолти, економічні кризи і перші роки незалежності, які принесли разом з ринковою економікою проблему рейдерства. Не можна сказати, що ця проблема була новою для світової підприємницької спільноти, однак для молодої незалежної держави України ця проблема надовго стала гальмівною силою, яка позбавила новостворений український бізнес можливості швидко розвиватися і заповнювати щойно відкриті ринки України і країн СНД вітчизняними товарами.
В цей період пані Гросу вже була директором з економіки, здавалося б довівши свою відданість чинному менеджменту і виробництву, якому вона присвятила майже тридцять років.
За час незалежності України Одеська кондитерська фабрика вже пережила спроби рейдерського захоплення і для уникнення повторення цієї ситуації створила, як здавалось, додатковий захист своїх активів і корпоративних прав.
Валентина Гросу, маючи економічну освіту і досвід в управлінні корпоративними правами, була наділена рядом функцій з забезпечення захисту акцій акціонерних товариств – ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький». Зважаючи на довіру інших топ-менеджерів «солодкого» бізнесу, саме на неї у встановлений час, було покладено повноваження з проведення нового етапу захисних дій у відношенні контрольних пакетів акцій товариств, які сягали майже 90 %. Саме випробування владою стало непрохідним, для пані Гросу, яка відчула у своїх руках силу завдяки всього одному папірцю, назва якому «довіреність».
Не даремно довіреність походить від слова довіра. В першу чергу саме довіра затьмарила управлінцю очі і Гросу В.Г. без зайвих слів заявила, що менеджмент завдяки якому вона колись досягла висот кар’єрного росту і з яким колись захищала інтереси кондитерського виробництва, є несправжнім, що він жодного відношення не має до ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» і що саме вона є єдиною і законною власницею цього виробництва, що вона уклала угоду з «інвестором» Вадимом Грибом, пообіцявши йому контрольні пакети акцій товариств і тільки їй належить право вирішувати подальшу долю «солодкого» бізнесу.
І доля, яку вона обрали для Товариств, не примусила чекати на себе, проявившись в одіозній постаті Вадима Гриба, який з великою ініціативністю розпочав прокладання курсу «узаконення» «законної власності» Валентини Гросу на одеську кондитерську фабрику. Під його керівництвом на момент відкриття кампанії по рейдерській атаці на ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» було проведено велику кількість гучних «інвестиційних проектів».
Було проігноровано яким чином у Гросу В.Г. опинилися акції ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», скільки законів вона порушила, вимовивши єдину фразу, що вона є власницею одеської кондитерської фабрики і було написано нову правду, якою силами піарників та адвокатів групи компанії «ТЕКТ» було заміщено єдину дійсну правду, носіями якої залишились інші топ-менеджери ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», яких нахабно було зраджено «однією з них», як вони колись би, напевне, висловились.
Натомість та правда, якою володіють вони, не є популярною, оскільки позбавлена тої палітри брехні, якою прикрашена нова правда «ТЕКТУ», у яку Гриб примусив повірити оточуючих.
Їхня правда полягає у тому, що особа, якій всі вони колись довіряли, намагається тепер знищити кондитерське виробництво з майже двохсотрічною історією в угоду своїм алчним інтересам, шляхом ганебним і принизливим і вже давно відмовилась поглянути своїм колегам в очі, обравши для себе постійні переховування та спілкування через адвокатів «ТЕКТУ». Правда полягає і в тому, що Вадим Гриб, який у 2009 році нібито підписав угоду про придбання акцій ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» з Валентиною Гросу, так і залишається тією особою, яка колись публічно (в прямому ефірі програми «Свобода слова») зізналася в організації незаконних захоплень підприємств, контактах з лідерами кримінального світу та спробах корумпувати представників влади та правоохоронних органів.
Нещодавно ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» було проведено річні збори, на які, серед інших понад п’ятсот акціонерів було запрошено і Гросу В.Г., яка значиться в реєстрах акціонерів цих товариств і якій насправді належить 1, 5 % їх акцій, однак і цього разу Гросу В.Г. не побажала бути присутньою на зборах, напевне побоюючись тих питань які накопилися в інших акціонерів і менеджерів підприємства. А головне, відповісти на питання чому, проробивши на підприємстві майже тридцять років, вона з такою легкістю скерувала на нього відомого київського рейдера Вадима Гриба, на рахунку якого сотні знищених виробництв і тисячі скалічених доль звільнених працівників.
В ситуації, в якій опинилися ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький», відсутнє місце для лірики, а має місце суха реальність, яка полягає у тому, що в разі, якщо чинний менеджмент припинить опір, найсильніше у свій час кондитерське підприємство півдня України загине і поповнить статистику підприємств, які впали під натиском рейдерської атаки. Або ж підприємство має шанс на нову історію у разі, якщо до дій легітимного менеджменту і легітимних власників приєднається спільнота, посадовці і правоохоронці, кожен з яких зрозуміє, що саме узгоджені дії дадуть змогу побороти рейдерство в усіх його проявах не тільки на конкретно взятих підприємствах, якими є ЗАТ «Одесакондитер» і ЗАТ «Торговий дім «Люксембурзький» або житомирські «Ліктрави», але в країні в цілому, яка заслуговує на стабільність своєї економіки та приплив чистих іноземних інвестицій.