Процедура вивільнення працівників внаслідок зміни в організації виробництва підприємства

Роз`яснення для громадян стосовно процедури вивільнення працівників у зв`язку із зміною в організації виробництва (звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України.
Враховуючи те, що на адресу Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області (надалі – Інспекція з питань праці) зросла кількість звернень громадян з питань захисту їх прав при звільненні з роботи у зв’язку із змінами в організації виробництва, тобто за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), Інспекція з питань праці роз’яснює наступне.
Якщо на підприємстві створена первинна профспілкова організація, власник або уповноважений ним орган відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності перш за все повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об’єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, які є обов’язковими для розгляду. У випадку коли на підприємстві немає профспілки, зазначені питання бажано погоджувати з виборним представником від трудового колективу; слід отримати згоду від виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, щодо кожного працівника, крім випадків, коли така згода не вимагається. Подання власника або уповноваженого ним органу розглядається в порядку, передбаченому статтею 43 КЗпП України.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивiльнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше нiж за два мiсяцi.
При вивiльненнi працiвникiв у випадках змiн в органiзацiї виробництва i працi враховується переважне право на залишення на роботi, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності – здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченнi чисельностi чи штату працiвникiв у зв`язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi переважне право на залишення на роботi надається працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiєю i продуктивнiстю працi.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
У разі звільнення з роботи відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України виплата всiх сум, що належать працівникові вiд пiдприємства провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Додатково повідомляємо, що главою XV КЗпП України визначений механізм поновлення порушених трудових прав працівників, в т.ч. при вивільненні. Ця функція здійснюється комісіями по трудових спорах і судами.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються (стаття 232 КЗпП України).
Пунктом 2 статті 109 та пунктом 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови до юридичних осіб можуть пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а позови, що виникають з трудових правовідносин можуть пред’являтися також за місцем проживання позивача.
Громадяни, які звертаються до суду з позовом поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин згідно статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються.

Головний державний
інспектор праці Похонський В.І.